Цариця Бестія
Зі скарбниці " Кохання"
Дві різні жінки я кохаю в ній одній:
Одна — приваблива, що притаманне лиш царицям,
А друга — Бестія в стихії вогняній,
Що лиш властиве хижим левицям.
Богиня взором стрельне —
І зразу збуджує мене.
Володарка лиш кине погляд спішний,
І я приймаю виклик грішний.
Зазвичай я цілую їх обох доречно.
Вродливиця хвилюється бентежно,
Стихії завжди цього замало —
Вона заходить за межу зухвало.
Що мальовнича — немов весна,
Де кожен рух — витвір мистецтва,
А грація — непередбачена,
Із присмаком нестримного шаленства.
Найвищий ступінь наших почуттів
З принадною — це потяг тіл,
А лісова дикунка іклами
Химерні візерунки залишає з мітками.
Кохання — ексклюзивний талісман,
Безкрайніх почуттів бурхливий океан.
Весною, літом, восени, зимою — пригоди нагатовані,
Коли з тобою поруч характери два неприборкані.
В. С. Курзанцев