Занедбані будинки
Автор фото Olena Ilchenko
Ці будинки, як люди, яких перестали чекати
Ні, вони ще не мертві, але й не живі
На їх тілі всі болі, прощання і втрати
Вкарбувались, як шрами глибокі, криві
Ці будинки розгублені, тихі, замовклі
Не осуджують всесвіт - смиренно мовчать
І про що пам`ятають їх стіни пожовклі
Знають тільки вони та здогадливий тать:
Вирувало життя, жваво грали музики
В закапелки усі розливалось тепло
Оселялося щось дуже справжнє, велике
Щастям звалось воно. Тільки вже відбуло...
І стоять нині докором, тінню покори
У чеканні однім : щоб оговтався світ
Та звільнив їх з тенет запустіння-потвори,
котре застує радості мріяний цвіт
Миргород, 17.05.2026
