Похвала мусі
з рубрики / циклу «ЛУКІАН»
1. Аж ніяк не найменше місце серед літаючих займає муха, якщо порівнювати її з комарами, мошками і іншою крилатою дрібнотою, яку муха перевершує величиною настільки, наскільки сама вона поступається бджолі. І крилами муха наділена не за загальною міркою: одним дано суцільно заростати волоссям, другим же надано користуватися швидкими крилами, - ні, подібно саранчі, цикадам і бджолам, крила у мухи з сітківки, але, у порівнянні з нею, крила інших такі ж грубі, як грецький одяг проти тонких і м’яких індійських тканин. До того ж, якщо хтось уважно придивиться, - крила у мухи розцвічені як у павича, коли вона, розкривши, махає ними під променями сонця.
2. І політ мухи не схожий на швидкі помахи кажана, не схожий на підстрибування коника чи кружляння оси – плавним поворотом летить муха до якоїсь цілі, наміченій у повітрі. І до того ж летить вона не безмовно, але з піснею, однак не ворожою піснею комарів і мошок, не з важким гудінням бджіл чи ос, страшним і погрозливим, - ні, пісня мухи настільки дзвінкіша і солодша, як проти труб і кімвалів медові флейти.
3. Що ж до інших частин тіла, то голова мухи найтонше з’єднується з шиєю, легко повертається навкруги, а, не зрослася як у саранчі; випуклі очі з великою кількістю роговиці; груди прекрасно розвинуті, і ноги, що ростуть вільно, без зайвої зв’язаності, як у оси. Черевце – міцне і схоже на панцир своїми широкими поясками і лусочками. Захищається муха не хвостом що жалить, як бджоли і оси, але губами і хоботком, таким самим, як у слона; ним-то вона і розшукує, і хапає їжу, і утримує її, міцно ухопивши хоботком, що нагадує щупальця поліпа. З нього і показується зуб, прокушуючи яким, муха п’є кров; п’є вона і молоко, але їй солодка і кров, а біль у постраждалого невеликий. Шестинога, ходить муха тільки на чотирьох, користуючись двома передніми, як руками. І можна бачити муху, крокуючу на чотирьох і яка, зовсім як людина, тримає в руках що-небудь їстівне.
4. Народжується муха не зразу такою, а спочатку із загиблих людей або інших тварин. Трохи згодом, муха випускає лапки, відрощує крила, змінює повзання на політ, вагітніє і народжує маленького черв’ячка – майбутню муху. Перебуваючи та харчуючись з людьми одними стравами, за одним столом, вона їсть усе, окрім оливкового масла, бо пити його для неї – смерть І все-таки вона недовговічна, бо дуже скупо відміряні межі її життя. Тому-то більш за все вона любить світло і на світлі влаштовує свої суспільні справи. Ніч же муха проводить мирно, не літає і не співає, але притаїться і сидить нерухомо.
5. І ще я буду говорити про великий розум, коли муха уникає зловмисного і ворожого до неї павука: вона підглядає як він сидить у засаді і, дивлячись прямо на нього, раптом відхиляє політ, щоб не попасти в розставлені сіті, не сплутатися сплетінням чудовиська. Про мужність і відвагу мухи не нам належить говорити: найбільш красномовний з поетів Гомер – не з левом, не з леопардом і не з вепром порівнює відвагу кращого з героїв, бажаючи його похвалити, але з відвагою мухи, з безстрашністю та завзятістю її натиску. Адже саме так він говорить: не зухвала вона, але настирлива. Бо, коли її відганяють, говорить поет, вона не відступається, але намагається вкусити. І взагалі поет так вихваляє і захоплюється мухою, що не один тільки раз і не рідко, але дуже часто згадує її: так, тільки згадувана вона, прикрашає поему. То розповідає поет, як натовпами злітаються мухи на молоко, то говорить про Афіну, коли та відвертає стрілу від Менелая, щоб та не нанесла йому смертельної рани; порівнюючи її з дбайливою матір’ю, що укладає своє дитя, знову порівнює з нею муху. Також прекрасним епітетом прикрасив він мух, назвавши «міцними», а їхній рій, називаючи «народом».
6. І муха така сильна, що кусаючи, проколює не тільки шкіру людини, але і бика, і коня, і навіть слону вона спричиняє біль, залізаючи в його морщини і турбуючи його своїм, пропорційним за величиною хоботком. В любовних і шлюбних відношеннях у них велика свобода. Самець, подібно до півня, зійшовши, не зістрибує зразу ж, але мчить вдалину на своїй подрузі, вона ж несе коханого. Так летять вони разом, і зв’язок цей, укладений у повітрі, не руйнується польотом. Якщо ж їй відрізати голову, муха ще довго живе рештою тіла і продовжує дихати.
7. Але зараз, про найбільш значиме в її природі я маю намір говорити. Здається, що тільки про це одне забув згадати Платон у слові про душу і її безсмертя. А саме – померла муха, посипана попелом, воскресає, ніби знову народжуючись, і знову спочатку починається нове життя. Хіба це не переконає з безперечністю всіх, що душа мух також безсмертна, якщо, відійшовши знову повертається, узнає і воскрешає тіло і повертає мусі політ? Чи не підтверджує це оповідання про Гермотима з Клазомен, що начебто душа, яка його часто покидала і блукала сама по собі, потім знову поверталася і зразу ж наповнювала його тіло воскрешаючи Гермотима?
8. Вільна, нічим не зв’язана, пожинає муха труди інших, і завжди повні для неї столи. Бо і кози дояться для неї, і бджоли на неї працюють не менше, чим на людину, і кухарі для неї насолоджують приправи. Куштує вона їх раніше за царів: гуляючи столами, муха пригощається разом з ними і насолоджується з усіх блюд.
9. Муха не влаштовує собі гнізда чи даху над головою, віддавши перевагу, подібно скіфам, блукаючим перельотам, і, де б не застигла її ніч, там вона знаходить і їжу, і сон. Бо, як я вже сказав, з наступом темряви муха нічого не робить, знаходячи нижче своєї гідності робити що-небудь потай, - вона вважає, що немає нічого ганебного в її ділах і ніщо не принесе їй сорому, зроблене при світлі.
10. Один переказ розповідає, що в давні часи жила Муха – прекрасна жінка, співачка і з язиком балакучим як млин, і були вони разом з Селеною закохані в одного і того ж Ендіміона. І ось постійно будила вона сплячого юнака, балакаючи, наспівуючи і посміюючись над ним, і так розсердила його одного разу, що Селена у гніві перетворила жінку ось в цю муху. Тому-то і тепер, згадуючи Ендіміона, вона наче заздрить сну сплячих, особливо молодих і ніжних. Укус її і жага крові – знак не лютості, але любові і ласки, бо прагне вона, по можливості, скуштувати від усього і добути меду з краси.
11. За запевненнями стародавніх, була також і якась жінка, що звалася Мухою, - поетеса, прекрасна і мудра, і ще друга – знаменита у Аттиці гетера, про яку комічний поет сказав:
Ну, вкусила Муха, так до серця тремтіння.
Весела комедія також не нехтувала і не закривала доступ на сцену імені Мухи. Не соромились його і батьки, називаючи Мухою своїх дочок. Та і трагедія з великою похвалою згадує муху у віршах:
Яка ганьба! Безстрашно муха на людей
Стремить політ відважний, жадає смерті їх,
І воїни бояться перед списом ворога.
Багато чого я міг би розповісти і про Муху Піфагора, якби усім не була гарно відома ця історія.
12. Існують ще і особливо великі мухи, яких багато хто називає «солдатами», інші ж – «собаками», з суворим дзижчанням і швидким польотом. Ці довговічніші за інших і всю зиму перебувають без їжі, але здебільш приховавшись під дахом. Дивно і те, що ці мухи звершують належне для обох – і жіночої і чоловічої статі, поперемінно в них виступаючи, за слідами Гермеса і Афродіти з їх змішаною природою і подвійною красою.
Але я перериваю моє слово, - хоча багато чого міг би сказати, - щоб не подумав хто-небудь, що я за поговіркою, роблю із мухи слона.
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
антична Греція, друге століття н.е.