Ланцюг компромісів
Сам того не бажаючи, взяв і підвісив
Світлі мрії юнацькі на сумнівів гак –
І сплелося життя у ланцюг компромісів,
І несила його розірвати нія́к.
Той ланцюг надміцний – із надмірних обмежень,
Зі страхі́в, щоби раптом не вийшло чого́сь.
Нині боком виходить мені обережність,
Бо життя прожило́ся, але не збуло́сь.
Балансуючи, я спотикався нечасто,
Бо завжди́ обирав проторований шлях,
А тим часом для ме́не призначене щастя
Так і не дочекалось мене в манівцях.
Компромісів ланцюг ув’язни́в невблаганно
Мою долю, немовби розщеплений дуб.
А життя ще триває. Отож безталанно
Я кото́м недовче́ним по колу іду.
Київ, 2026
