Дім
Іноді Бог дозволяє мені
побувати в раю
Ти приходиш в двір який ще памʼятає сліди від піщаних колісниць
і терпкий запах свіжовижатого винограду
його давили ногами і земля ніби ще памʼятає людську втому
З гір приходило молоко
і праця мала вигляд круглого сиру оливок хрумкого хліба на деревʼяному столі
і рук які нікуди не поспішали
бо день був довгий як памʼять
Про втому нагадував вітер
злегка торкаючись тіла і забираючи пару що виходила з нього
наче саме дихання дня
І десь поміж камʼяних стін лунав сміх сусідських дітей
такий легкий ніби Господь залишив його людям
щоб вони не забули як звучить радість
І від того сміху ти згадуєш своїх
тих що бігли босими ногами
тих чиї голоси ще живуть десь в тобі
хоч час давно навчився мовчати
Сьогодні тут стоїть дім на камені
а про ті далекі часи нагадує лише смак вечірньої трапези
і це навіть не смак їжі
це смак історії
Вітер гортає листки днів
ти годуєш птахів десь в ногах казкового підгірʼя
і тільки дим від паличок кориці нагадує тобі про рідний дім
І як страшно
що навіть не виноград не квітуча липа
а саме дим
нагадує про дім
травень2026
