Бйорк
у минулому житті я був Бйорк
я питаючи співав чому тут так тихо?
я шукав і знаходив
свою язичницьку поезію.
я був варіативний як тембр
і дивний як молекула
відкритий як таємниця
і ніжний як кора дерева,
подекуди
неосяжний.
недосяжний як вірус, як магія
місяця, що крокує екліптикою
мов електрон на d-орбіталі
розливаючи світло своє
як молоко у коньячні бокали.
я співав в унісон ноти квітів
в піснях написаних мовою риб
і сяяв як флуоресцентний гриб
і бринів озоном грози
посеред літа,
коли після спалаху світла
й гуркоту грому
краплі дощу співали чому тут так тихо?
змиваючи втому
все живе спонукаючи - дихай!
інтерлюдією петрикору,
і я тоді був тендітною Бйорк,
щоб голосом речень сенси означити
а в своєму наступному житті
я стану звуком,
і тоді ти зможеш мене побачити
