Перони
Ти шукаєш правди і твій сніг випадає з присмаком бергамоту,
Не знаходиш її і він тане видихом перегару,
І ступінь щирості вкотре отримуєш піднесенням в морду,
Власних мрій перемножених зопалу в мару.
Ти спираєшся в судженнях на вершково-хмарні масиви
Нехтуючи зонами високого атмосферного тиску,
Ти проводиш пряму від руки, завалюючи її, криво,
І зірки в небі твоїм спотворюються описками.
Ти міряєш ночі від повні до повні протяжністю басу,
Пропускаючи повз увагу падіння рефренів,
І миті летять ударом чарки об стійку шинквасу,
Згоряючи змістом у верхніх шарах атмосфери.
Наповнюючи невипавший сніг присмаком бергамоту
Зводячи в спільний знаменник життя видихи перегару,
Підміняючи ранковим туманом свободу,
Простроченими новинами скидаючи пару.
І в пошуках правди ти шикуєш світ в дві колони,
Дихаєш на скло неба і тоді пальцем пишеш:
Ми всі крізь вікно проводжаєм перони,
Просто дехто із нас виходить раніше
